Наші проекти
Запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей
“Дитяча праця – це не види роботи для дітей. Це не корисний трудовий досвід і не учнівство, поєднане з навчанням, яке зміцнює сьогодення дитини і майбутні перспективи.
Дитяча праця у її найгірших формах – це зловживання владою. Це дорослі, що експлуатують юних, наївних, невинних, слабких, уразливих і незахищених задля власного зиску…”
— Хуан Сомавія,
Генеральний директор Міжнародного Бюро Праці
Статті 32 та 36 Конвенції ООН про права дитини визначають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання роботи, яка може становити небезпеку для її здоров’я, перешкоджати її фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.
Система національного законодавства, що регламентує трудові відносини неповнолітніх, визначена Конституцією України, Кодексом законів про працю, законами України “Про охорону дитинства”, „Про зайнятість населення”, “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді України” та підзаконними нормативними актами.
Для України проблема праці дітей, поширення її незаконних форм є актуальною. За результатами проведених в Україні наукових досліджень середній вік початку трудової діяльності дітей у країні становить 12 років і тільки 47,4 відсотка працюючих дітей досягли 15 років – мінімального віку прийняття на роботу згідно з Кодексом законів про працю. 47 відсотків працюючих дітей мотивують свою трудову діяльність бажанням мати власні гроші, 35 відсотків – важким матеріальним становищем сім’ї, 18 відсотків розглядають свою трудову діяльність як засіб отримання професійного досвіду.
У лютому 2005 року прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про охорону дитинства” щодо визначення та заборони найгірших форм дитячої праці.
Аналіз трудового законодавства України демонструє, що окремі норми стосовно праці дітей, потребують істотного доопрацювання з урахуванням сучасних потреб ринку праці України.
Існує ряд нерозв’язаних проблем, що зумовлюють загострення ситуації у сфері дитячої праці, а саме:
- недостатньо чітко регламентовані види діяльності, де дозволяється використовувати працю дітей;
- не встановлено порядок за яким оформляється згода батьків (або опікунів) на працевлаштування дитини;
- відсутній ефективний нормативно-правовий механізм застосування системи покарання роботодавців, особливо роботодавців неформального сектору економіки, які порушують законодавство з дитячої праці;
- криміналізованість „тіньового працевлаштування”, залучення дітей до жебракування;
- відсутність державної статистики про порушення законодавства з питань застосування дитячої праці.
Саме тому гостро постало питання про ліквідацію найгірших форм праці дітей та заборону експлуатації дитячої праці.
Для захисту неповнолітніх від економічної експлуатації Україна ратифікувала Конвенцію Міжнародної організації праці „Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці” (№ 182), тим самим взявши на себе зобов’язання щодо виконання її положень.
З метою її виконання у Законі України „Про Загальнодержавну програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року”, прийнятому у червні 2007 року, існує окремий розділ „Боротьба з використанням дитячої праці”, мета якого - запобігання та ліквідація найгірших форм дитячої праці шляхом запровадження ефективного економічного, правового і соціального механізму, спрямованого на запобігання порушенню законодавства у сфері використання праці дітей.
Основними завданнями є:
- розроблення та запровадження механізму взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, організацій роботодавців і працівників, громадських організацій, до повноважень чи сфери діяльності яких належить здійснення заходів, спрямованих на боротьбу з використанням найгірших форм дитячої праці;
- забезпечення реалізації права дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для її здоров’я, стати перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди фізичному, розумовому, духовному і моральному розвитку, для чого:
- запровадити у 2007 році систему моніторингу ситуації з використанням дитячої праці;
- проводити моніторинг на підприємствах, де на законних засадах працюють неповнолітні;
- інформувати населення про ситуацію із застосуванням праці дітей в Україні через засоби масової інформації, а також на підприємствах, в установах та організаціях, навчальних закладах;
- забезпечити до 2010 року можливість доступу до безперервної освіти не менш як 70 відсотків кількості дітей, що працюють.
Надійним партнером України у роботі з питань викоренення найгірших форм дитячої праці є Міжнародна організація праці (МОП), яка реалізує в Україні власну програму „Запобігання та ліквідація найгірших форм дитячої праці в Україні” (ILO ІПЕК), що реалізується з 2001 року
Головним завданням програми є проекти прямої дії з вилучення дітей зі сфери:
- сексуальних послуг (Херсонська, Київська обл.;
- сільськогосподарської праці (Вінницька обл.);
- праці на вулиці (Донецька, Київська обл.).
Специфікою проблеми дитячої праці в Україні є характерне для українців толерантне ставлення до праці дітей, оскільки праця завжди вважалась способом виховання та освіти дитини. Перетворення праці дітей у „зловживання владою з боку дорослого” залишається для суспільства поки невизначеним поняттям, що ускладнює вирішення цієї проблеми.
Однак, не варто забувати про необхідність привчання дітей з раннього віку до посильної праці по самообслуговуванню, допомозі дорослим, залученню дітей до суспільно корисної трудової діяльності, поваги до праці можливо лише через притаманні дитині види праці.
КОНВЕНЦІЯ № 182
КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАБОРОНУ ТА НЕГАЙНІ ДІЇ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ НАЙГІРШИХ ФОРМ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ (витяги)
Стаття 1
Кожна держава-член, яка ратифікує цю Конвенцію, негайно вживає ефективних заходів щодо забезпечення в терміновому порядку заборони та ліквідації найгірших форм дитячої праці.
Стаття 2
У цілях цієї Конвенції термін “дитина” застосовується до всіх осіб віком до 18 років.
Стаття 3
У цілях цієї Конвенції термін “найгірші форми дитячої праці” включає:
a) усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов`язкова праця, включаючи примусове чи обов`язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
b) використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;
с) використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах;
d) роботу, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров`ю, безпеці чи моральності дітей.
Стаття 4
1. Національне законодавство або компетентний орган визначають після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і трудящих види робіт, зазначені в пункті d) статті 3, беручи до уваги відповідні міжнародні норми, зокрема положення параграфів 3 та 4 Рекомендацій про найгірші форми дитячої праці 1999 року.
2. Компетентний орган після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників виявляє місця здійснення визначених таким чином видів робіт.
3. Перелік видів робіт, визначених згідно з параграфом 1 цієї статті, повинен періодично перевірятися то, якщо необхідно, переглядатися після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.
Стаття 5
Кожна держава-член після консультацій з організаціями роботодавців і працівників створює чи визначає відповідні механізми контролю за впровадженням положень, які втілюють у життя цю Конвенцію.
Стаття 6
1. Кожна держава-член розробляє та здійснює програми дій з ліквідації, у пріоритетному порядку, найгірших форм дитячої праці.
2. Такі програми дій розробляються та здійснюються після консультацій з відповідними урядовими відомствами та організаціями роботодавців і працівників, беручи до уваги, в разі необхідності, точки зору інших зацікавлених груп.
Стаття 7
1. Кожна держава-член вживає всіх необхідних заходів для забезпечення ефективного застосування та дотримання положень, які втілюють у життя цю Конвенцію, в тому числі шляхом введення та застосування штрафних або, залежно від обставин, інших санкцій.
2. Кожна держава-член, враховуючи важливість освіти у справі ліквідації дитячої праці, вживає в установлені строки заходів, спрямованих на:
a) недопущення залучення дітей до найгірших форм дитячої праці;
b) надання необхідної та належної прямої допомоги для припинення заняття дітей найгіршими формами дитячої праці та для їхньої реабілітації і соціальної інтеграції;
c) надання всім дітям, звільненим від найгірших форм дитячої праці доступу до безплатної початкової освіти, та, в разі можливості то необхідності, до професійно-технічної підготовки;
d) виявлення дітей, які перебувають в особливо важкому стані, та допомога таким дітям;
е) врахування особливостей становища дівчат.
3. Кожна держава-член призначає компетентний орган, відповідальний зо застосування положень, які втілюють у життя цю Конвенцію.
Стаття 10
1. Ця Конвенція є чинною тільки для тих держав-членів Міжнародної організації праці, чиї ратифікаційні грамоти зареєстровані Генеральним директором Міжнародного бюро праці.
2. Вона набуває чинності через 12 місяців після дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох держав-членів.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожної держави-члена через 12 місяців після дати реєстрації її ратифікаційної грамоти.
а) автоматичну негайну денонсацію цієї" Конвенції, незалежно від положень вищенаведеної статті 11, за умови, що нова переглянута конвенція набула чинності;
b) від дня набуття чинності новою переглянутою конвенцією цю Конвенцію закрито для ратифікації державами-членами.
2. Ця Конвенція залишається у всякому розі чинною за формою та змістом для тих держав-членів, які її ратифікували, але не ратифікували нову переглянуту конвенцію.